ІРЕНА КАРПА, як завжди, бентежить, захоплює й зваблює читача безкомпромісністю сюжетів і правдивістю інтонації. В її новій книзі «Добло і Зло» під однією обкладинкою вмістилися купа смішних (і часто парадоксально повчальних) історій з дитинства, плюс повість про пригоди молодої письменниці-мандрівниці, зірки музичної сцени і телебачення на порозі значних перемін у її житті. Це чергова сповідь? Так! Це автобіографічні містифікації? Так! Це розсипи традиційного й актуального сленгу? Так! Це скарбниця фраз, що сягають рівня афоризмів? Авжежі «Цікаво, чи буде життя після смерті скидатися на обкладинку журналу свідків Ієгови? Де тато з мамою і з дітьми, а лев в обнімку з антилопою. Всі разом тусуються і їдять смажених курей, що ростуть прямо на деревах... Коротше, мені б дуже хотілося мати в компанії Діка. Тому Боже, дуже сильно тебе прошу, не посилай його в окремий собачий рай, а пошли у наш, громадський. Ну, або в пекло, якщо мені туди дорога. Хай він там, падлюка дика, взнає, що тримінг — далеко не найстрашніші тортури на світі. Ну, і морозиво. Прибережи, Господи, нам там по парочці брикетиків пломбіру».